[Ukr]
[De]
|
|
|
Під омофором Пречистої – Історія
Свято-Покровської Парафії м. Мюнхен
В часі другої світової війни столиця Баварії,
Мюнхен, став одним з великих скупчень української еміграції, серед якої було
багато православних українців. Вже в 1943 році вони творили громаду, очолювану
проф. Іваном Розгіном, проте, до кінця війни тут не було української
православної парафії, а громада мала лише зв'язок з православною парафією в
Берліні, єдиною у Німеччині, що знаходилася в юрисдикції Варшавського
Митрополита Діонісія, настоятелем якої був о.прот. Федір Білецький.
Треба згадати, що В цьому часі на терені Німеччини знаходився вже цілий
Єпископат УАПЦ, понад 100 священиків та кільканадцять дияконів, але гітлерівська
влада забороняла влаштовувати українські парафії, а совєтським громадянам, які
були вивезені на роботу до Німеччини і носили назву "остовців" забороняли,
навіть, відвідувати Богослуження, які час від часу, за спеціяльним дозволом
відправляло наше духовенство в місцях свого перебування.
Організація української православної парафії в Мюнхені стала можливого щойно
після закінчення війни і набрала реальних форм з прибуттям до Мюнхену в червні
1945 року о. Прот. П. Дубицького та заходам проф. І.Розгіна, інж. Шумовського,
проф. Корсунського, Д-ра В.Андрієвського та інших. Українська
Санітарно-Харитативна Служба, яка одержала від влади перший і другий поверхи в
будинку на Дахауерштрасе ч 9, відступила половину першого поверху для
улаштування там української православної церкви. Літом 1945 року будівельна
фірма Романюка перевела найконечніший ремонт приміщення, а безкоштовною працею
о.П. Дубицького, проф. І. Розгіна, інж Ю. Саюка та пп. К. Копиловського,
М.Корковця, В. Станіславова, М. Остапчука був зроблений іконостас, мистецьке
оформлення якого та роспись церкви виконав маляр Михайло Михайлевич. Йому в
праці допомагали п. Л. Горобець та перший титар парафії п. В. Законов (У вересні
1945 р. парафія отримала від мешканевого уряду право користуватися всім поверхом
і в роках 1946-47 був переведений капітальний ремонт всього преміщення, заходами
тодішнього заст. голови Параф. Ради п. І. Лютого, титаря п. М. Гикавого,
секретаря інж. Ю. Саюка і заст. титаря п. М. Кужіля)
В той час, як ремонтувалося приміщення для церкви, в Мюнхені вже розпочалися
відправи українських православних Богослужень. Як вже згадувалося, перше
Богослуження відбулося в таборі Ляйм, а наступні в домівці Українського Комітету
при Розенгаймерштрасе ч. 46-а, в чому багато допоміг нам тодішній Генеральний
секретар Українського Комітету П. Яків Маковецький. Час від часу також
відправлялися українські православні Богослуження в оселі на Бошіцрідерштрасе.
В місяці серпні 1945 року, був закінчений ремонт церковного приміщення на
Дахауерштрасе ч.9 і після освячення церкви, яку віддали під опіку Божої Матері,
почалися регулярні Служби Божі. Був зорганізований гарний церковний хор, в якому
до виїзду за Океан співали,на той час відомі співачки, як Ганна Ширей, Наталія
Но-сенко, Ліна Тимченко, п. Олійниченко, Олена Дубицька чудовий бас Платон
Савченко та інші. Керував хором кваліфікований церковний регент з Великої
України п.Іван Манько, який в 1948 р. був рукоположений Високопреосвященнішим
Архиепископом Михаїлом в сан священика і в початках 50 років виемігрував до
Австралії.
З бігом часу Мюнхен став центром українського життя в Баварії, Парафіяльна Рада
Свято-Покровської парафії звернулася до Митропополита Полікарпа з проханням
призначити до столиці Баварії єпископа. Собор Єпископів призначив
Архиєпископа Михаїла
(Хорошого), який прибув до Мюнхену вже в серпні 1945 року.
Таким чином Мюнхен став осідком Архиєпископа з юрисдикційною владою над
українськими православними парафіями в Горішній Баварії, а церква Святої Покрови
- катедральним храмом.
З приїздом Архиєпископа Михаїла до Мюнхену парафіяльне життя значно пожвавилося.
Організувалося Церковне Управління, зо складу якого окрім Архиєпископа війшли
о.прот. Леонід Долинський, о.прот. П.Дубицький, професор І.Власовський і
редактор А.Трачук. Церковне Управління крім адміністративних функцій, займалося
місійно-видав-ничою діяльністю, видаючи ротаційним способом Православний
Молит-вослов, Страсні та Великодні відправи, "Українська Православна Церква в
часі другої світової війни 1939 - 1945" Сенекса та місячник "Церковний Вісник",
під редакцією А.Трачука.
За прикладом братств, що існували колись при церквах в Україні, при мюнхенській
парафії було засновано Братство Святої Покрови, інавгурація якого відбулася в
листопаді 1946 р. Братство розвивало видавничу діяльність. Було видано дві
брошури проф. Гр. Ващенка "Християнство і майбутнє людства" та "Завдання
виховання волі і характеру", а також "Збірник статтей" (релігійного змісту),
"Колядничок", "Божественна Літургія наперед освячених Дарів", великодні листівки
та інше. Вийшло також одне число органу Братства "Дзвін" (травень-червень 1948
року). Видавничу діяльність Братства треба завдячувати його секретареві п. В.
Іващукові, (пізніше Єпископ Паїсій). Літом 1948 р. була заснована парафіяльна
бібліотека.
В роках 1948 - 49 Братство провадило Українську реальну гімназію (старші кляси),
маючи на це ліцензію від Баварського Міністерства Освіти. Гімназія, директором
якої був проф. О. Погорецький, дала один матуральний випуск. Сестрицтво парафії
з ініціятиви пані Людмили Івченко в осени І948 р. зорганізувало курси чужих мов,
де викладала панна Мірчук, донька ректора Українського Вільного Університету в
Мюнхені, п.проф. Івана Мірчука, аж до її еміграції за Океан.
Життя Свято-Покровської парафії в Мюнхені, крім церковно-релігійної ділянки,
розвивалося, в основному, по трьох напрямках: культурно-освітньому, допомоговому
й загально-національномуо
Говорячи про культурно-освітню працю парафії, в першу чергу треба згадати
створення при парафії Богословсько-Наукової секції, яка незабаром розгорнула
свою діяльність, ставши зародком заснованої в листопаді 1946 р. в Мюнхені
Богословської Академії УАПЦ, яка відіграла велику ролю в житті нашої Церкви.
Основним завданням Академії УАПЦ було готування кадрів духовенства для
Української Православної Церкви. З перспективи багато років, ми можемо сказати,
що це завдання Богословська Академія в міру своїх можливостей, виконала. Із стін
Академії вийшло кілька священиків(о.Міненко, о.Легенюк, о.Столярчук, о.Гончар та
інші). Крім того, у Мюнхені в роках 1945-1948 перебував осідок Українського
Православного Богословсько-Наукового Інституту УАПЦ, заснований Синодом, і був
очолюваний проф. І. Власовським до його виїзду в 1948 році до Канади.
В церковному приміщенні на Дахауерштрасе ч.9, в днях 12-15 травня 1947 року,
відбувся III Собор Єпископів УАПЦ. В часі цього Собору було урочисто відзначено
ювілей І5-ліття архипастирського та 25-ліття служіння в духовному сані Голови
Собору Єпископів, Митрополита Полікарпа. В неділю II травня з цієї нагоди
відбулася в Церкві урочиста Служба Божа, а 12 травня в одній із великих заль
Мюнхену урочиста Академія в честь Ювілята, якого вітали чисельні представники
українських церковних, громадських, культурних і добродійних установ. |
Під час
Собору
Єпископів
1947 р. |
Допомогова акція виявлялася в розподілі між парафіянами харчових пакетів від
Червоного Хреста та допомог від ЗУАДК'у. В серпні 1948 р. парафія відкрила при
церковному приміщенню їдальню, яка проіснувала майже два роки. Така форма
допомоги в той час виявилася дуже корисною, бо вона підтримала не тільки окремих
парафіян, але й дала можливість мюнхенській Свято-Покровській парафії стати на
власні ноги, бо після грошової реформи в літі 1948 року, парафія опинилася в
дуже скрутній фінансовій ситуації.
Що торкається загально-національних справ української еміграції, то
Свято-Покровська парафія завжди брала активну участь в усіх імпрезах
національного характеру, чи то разом з іншими українськими установами, чи
влаштовуючи сама різні імпрези. В січні 1946 року церковний;хор дав ряд
концертів колядок у трьох таборах для чужинців у Мюнхені, а також і поза
Мюнхеном. Під диригентурою П. Куріленка хор наспівав колядки для Баварського
радіо, яке передавало їх 6 .січня 1949 року. З ініціятиви парафії 14 березня
1948 року, в п'ятнадцяті роковини штучно викликаного большевиками голоду в
Україні, в 1933 році, відбулася величава маніфествція. Маніфестаційний похід
пройшов головними вулицями міста від Дахауерштрасе до Люкаскірхе, де
Архиєпископи Ігор і Михаїл у сослуженні чисельного духовенства і при участи
великої кількости вірних, відправили урочисту панахиду за спокій душ, заморених
голодом українців. Під час відправи співав хор "Україна" під диригуванням проф.
Нестора Городовенка.
Того ж 1948 року на Зелені Свята відбувся маніфестаційний похід на цвинтар
"Вальдфрідгоф", де було освячено хреста на симво-личній могилі в честь поляглих
борців за волю України. Ця символична могила була влаштована в ініціятиви
Парафіяльної Ради Св.-Покровської парафії спеціяльним комітетом, головою якого
був заступник голови Парафіяльної Ради п. І. Лютий Щороку на Зелені свята біля
цієї могили відправлялися душпастирями обох віровизнань (Православні та
Греко-Католики) панахиди.
(в 1967 p., заходами ЦПУЕН та спеціяльно створеного комітету, на вимогу
цвинтарного уряду,символична могила була перенесена на інше місце і замість
дерев'яного хреста був поставлений пам´ятник-обеліск за проектом українського
скульптора Гр. Крука.).
Найбільший розвиток Свято-Покровської парафії в Мюнхені припадає на 1946 -
1948 роки. Ця парафія в часі її заснування нараховувала понад 1000 парафіян. З
організацією таборів УНРРА, а пізніше ІРО в Мюнхені, переважно на його
передмістях або ближчих околицях, поставали окремі парафії, які мали своїх
настоятелів, гарні хори, свої братства та сестрицтва. Існування парафій в
тих таборах не мали особливого впливу на чисельний стан парафіян Свято-Покровської
парафії в Мюнхені, бо вона, в першу чергу, об'єднувала тих українців, що жили в
місті. Крім того, до неї належали козаки, а також білоруси та частина грузинів.
Зменшення числа парафіян почалося в 1948 році в наслідок переселення великої
кількості православних українців до Бельгії, з якими переїжджає також
Архиєпископ Михаїл для організації там українського православного життя. Значне
зменшення числа парафіян цієї парафії принесла еміграція в роках 1949 - 1950,
але, не зважаючи на це, Свято-Покровська парафія в Мюнхені зберігає своє важливе
значення, як міська парафія в столиці Баварії, де перебувають центральні
українські установи й організації в Німецькій Федеративній Республіці.
В 1957 році, Свято-Покровська парафія змушена була опустити своє церковне
приміщення на Дахауерштрасе 9 та шукати Інше. Після довгих пошуків, нарешті,
вдалося дістати залю при Євангелицькій церкві на "Дом Педро-плац". Багато труду
по влаштуванню там нашої церкви вложив довголітній титар парафії полк. Микола
Стечишин. З переїздом до церковного приміщення на Дом Педро-пляц, яке вже не
було таким затишним і зручним, як на Дахауерштрасе, розпочалася нова ера в житті
Свято-Покровської парафії, не така бурхлива і багата подіями, як в першому
десятиліттю. Відвідування Церковних Богослужень нашими вірними було подібне
морським приливам і відливам, що було тому причиною - тяжко сказати, але це з
часом вплинуло на стан нашої парафіяльної каси і тільки завдяки нашому титареві
п. полк. М. Стечишину та покійній вже п. Олені Крченко, яка йому багато
допомагала, парафія якось вив'язувалася з фінансовими проблемами і чинш за
помешкання в розмірі 100,00 НМ місячно, своєчасно був заплачений.
В початках 60-х років до настоятеля Св.-Покровської парафії, яким в той час був
митр.прот. П. Дубицький, звернулася православна громада сербів-монархістів,
очолювана генералом Поповичом, з проханням дозволити їм, бодай раз на місяць,
відправляти в нашій Церкві їхні Богослуження. Після позитивного полагодження
цього прохання, сербські Богослуження почали відправлятися спочатку один раз, а
потім два рази на місяць,в нашому церковному приміщенню. В той час вони мали
молодого настоятеля парафії о. Димітриєвича і ми з ними добре співпрацювали аж
до кінця нашого перебування в цій Церкві на Дом Педро-пляц.
В літі 1963 року сербська Церковна Рада на чолі з їхнім настоятелем
о. Димітрієвичом, запросила наше духовенство взяти участь і великій урочистій
Службі Божій з нагоди приїзду де Мюнхену сербського короля Петра II, що жив на
вигнанні у Франції, а наш парафіяльний хор попросили відспівати цю Божественну
Літургію, яка мала відбутися в останню неділю м-ця липня, або в першу неділю
серпня. Окрім місцевого духовенства, для більшої урочистості приїхав з
Карлсруге, з благословення Митрополита Ніканора його протодиякон о. Леонід
Король, який своїм чудовим басом дав спеціяльне зафарблення цілому Богослуженню.
Все було дуже добре зорганізовано і вдалося, якнайкраще. Сотки людей заповнили
нашу велику церковну залюі а ті що не магли вже зайти до середини, лишилися
назовні, де спеціяльна німецька охоронна поліція оточила цілий будинок на
випадок якогось неочікуванаго терористичного акту. |
Бож.
Літургія під час приїзду де Мюнхену сербського
короля Петра II |
Але все пройшло спокійно,
Служба Божа була дуже урочистою, а ціла нарада надзвичайно імпозантною. |
Ще одна велика імпреза, що припала саме на закінчення першого 20-ліття від
заснування Свято-Покровської парафії в Мюнхені, а разом започаткувала і
наступне 25-ліття, в якій наша Церква взяла участь - був Другий Здвиг українців
у Німеччині, що відбувся в днях ЗІ липня і І серпня 1965 р. в Мюнхені. Він був
зорганізований Центральним Представництвом Української Еміграції в Німеччині з
нагоди 20-ліття існування цієї громадської організації. В неділю 1-го серпня
відбулися урочисті Богослуження в обох українських церквах - православної і
католицької.
Українське православне Богослуження було відправлено у великій євангелицькій
церкві св. Марка на Ґабельсберґерштрасе в центтральній частині міста. Простора
церква була заповнена кількома сотками українців, як місцевих, так і тих, що
приїхали на цей здвиг з інших околиць. Серед присутніх були Голова Виконавчого
Органу УНРади М.
Лівицький, Голова ЦПУЕН А.Мельник та представники різких
українських, наукових, комбатанських, громадських і політичних установ та
молодіжних організацій.
Урочисту Службу Божу очолив декан на Баварію митр.прот, Паладій Дубицький у
сослуженні митр. прот. Д. Бурка, прот. А.Дублянського, свящ. Д.Свириденка, свящ.
А. Близнюка, свящ. М.Кардашенка.
Співав хор обох православних парафій Мюнхена та Людвігсфельду під диригуванням
п. Олени Дубицької. Хор виконував річі відомих церковних композиторів, а зокрема
"Тобі співаємо" - композиції покійного прот. Івана Зайця.
З великим чуттям
прочитав апостола диригент парафії в Людвігсфельді п.
Т. Кириченко.
Це Богослуження було поєднане зі службою Св. Кн. Володимиру для відзначення
950-ліття з дня його упокоєння. На Запричасному проповідь, присвячену цій події,
виголосив прот. А.
Дублянський, а наприкінці Служби Божої слово привітання до
присутніх з нагоди здвигу, а також 20-ліття існування Свято-Покровської парафії в Мюнхені, сказав настоятель парафії митр.прот. П.
Дубицький, згадавши про
життя українців за останні 20 років у Німеччині та про тяжкі переживання нашого
народу на рідних землях.
Закінчилося це Урочисте Богослуження коротким Молебнем до св. Кн.Володимира та
виголошенням належних многоліть, після чого ще відспівали Вічну пам'ять спочилим
архипастирям і пастирям УАПЦ
в Діаспорі та всім, що життя своє віддали за Церкву й Рідний
край та всім спочилим українцям в останньому двадцятилітті.
Наступна ера нашого церковного життя була багато спокійніша, як попередня, вона
оживлялася лише приїздами з Америки Високопреосвященнішого Архиєпископа
Мстислава. В цей час наші Богослуження відбувалися в просторій залі на
"Дом-Педро Пляц", що належала Євангелицькій Церкві, яку ми відповідно улаштували
для наших відправ. Два рази на місяць відправляла в нашій церкві сербська
православна громада, з якою ми добре розумілися. До 1967 р. все йшло добре, але
в першій половині 1967 р. змінився настоятель Євангелицької Церкви і замість
старшого священика, який вийшов на пенсію, прийшов молодий. Він відразу заявив
нашому церковному проводові, що до кінця цього року ми мусімо опустити залю, в
якій ми відправляємо наші Служби Божі і шукати іншу можливість для наших
церковних відправ, бо він потребує цю залю для біблійних вистав та роботи з
євангелицькою молоддю. Практично, ми знову опинились під відкритим небом.
Після кількох невдалих пошуків знайти щось відповідне для наших церковних
Богослужень, о.настоятель П.Дубицький звернувся до Кардинала Юліуса Дефнера,
який тоді був керуючим на Мюнхен та Фрайзінг з проханням допомогти нам в цій
справі. В недовгому часі прийшов лист від секретаріяту Кардинала, в якому
запрошували на авдієнцію. Кардинал Дефнер дуже мило прийняв нашу церковну
делегацію, яка складалася з настоятеля парафії о. П. Дубицького, представника
від нашої церковної громади п. д-ра I. Жегуца та представника від громадських
організацій п. мгр. А.Мельника. Кардинал попитав в чім полягає наша проблема і
після недовгої розмови отримали дозвіл відправляти наші Богослуження в
старовинній римо-католицькій Церкві Святителя Миколая на "Гастайгу", де ми
відправляємо і до сьогодні.
Ця церква була заснована в ХІV ст., а теперішня її будова походить з ХVІ ст.
Тому, що в цій церкві відправляли ще й румуни, наші Служби Божі могли
відбуватися лише два рази на місяць після католицьких Богослужень, що
відбувалися вранці. Коли церква буває зайнятою, наші Божественні Літургії ми
відправляємо в невеликій каплиці, що прибудована до Церкви Св.Миколая і
знаходиться під патронатом Альтетінгської Божої Матері.Крім того, ми не можемо
мати там наших відправ, що припадають серед тижня. Тому, з того часу, як ми
почали правити на "Гастайгу", всі свята на тижні, як і Вечірні, відбуваються в
нашій другій парафії, в церкві св. Первоверховних Апостолів Петра і Павла в
оселі Мюнхен-Людвігсфельд. Це невелика церковця, але гарно, з любов'ю влаштована
та прибрана українськими вишивками. Вона має Іконостас, аналої, підсвічники,
лампади, - все, що належиться до наших православних храмів.
Перше українське православне Богослуження в Церкві Святителя Миколая на
"Гастайгу" було відправлено в неділю 26 листопада 1967 року при великій
кількості вірних та гарний спів хору, а перше храмове свято - Свято Покрови
Божої Матері - Мюнхенська парафія святкувала в 1968 р. яке було перенесено з 14
на неділю 20 жовтня. Хором керувала тоді п. О. Дубицька.
В березні 1969 р., прийшла сумна вістка, що в ніч з 20 на
21 березня упокоївся в Бозі Його Блаженство Блаженніший НІКАНОР, Митрополит
УАПЦ в Діаспорі, який проживав у місті Карлсруе.
Похоронні відправи очолив з волі Покійного Владики Високопреосвящ. Архиєпископ
Мстислав, якому сослужили представник Української Православної Церкви в
Канаді о.протопресвітер С. Савчук та Всечесне духовенство з Німеччини, Англії,
Бельгії й Франції при участі представників українських організацій та вірних
нашої Церкви.
Поховано бл.п. Владику Митрополита дня 29 березня, згідно Його останньої волі,
на Центральному кладовищі в м.Карлсруе.
В зв'язку зі смертю Бл.Митрополита Ніканора, зайшла потреба скликати
Надзвичайний Собор УАПЦеркви. В суботу 28 червня, з США прибув до Мюнхену ВПР
Архиєпископ Мстислав. Першу свою офіційну Службу Божу, як заступник Митрополита
УАПЦ в Діаспорі, Владика Мстислав відправив 6 липня в Мюнхені в церкві Св. Миколая на
"Гастайгу".
В днях 8. липня відбулися в Мюнхені, під головуванням Владики Архиепископа
Мстислава сесія Вищої Ради Митрополії, засідання Вищого Церковного Управління й
Передсоборної Комісії, де були обговорені питання, пов'язані з скликанням
Надзвичайного Собору УАЛЦ, а зокрема усталено порядок нарад Собору, який мав
відбутися в вересні 1969 року.
12-14 вересня 1969 року, в приміщенні для Церковної Діяконії
Євангелицько-Лютеранської Церкви Баварії, в місцевості Оттобрун, біля Мюнхену,
відбувся Надзвичайний Собор Української Автокефальної Православної Церкви.
Участь у Соборі взяли: Архиєпископ Мстислав, Єпископ Донат (Австралія), 23
духовні особи та 38 мирян-делегатів від парафій з Австралії, Австрії, Англії,
Бельгії, Німеччини, Франції та Швеції а також члени Ради Митрополії та Вищого
Церковного Управління.
1З вересня довершено обрання Митрополита УАПЦ
в Діаспорі та кандидата на Єпископа. На
становище Митрополита УАПЦеркви
в Діаспорі одноголосно обрано Владику Мстислава з титулом
Архиепископа Київського та Переяславського, а на Єпископа - архимандрита Ореста
Іванюка з США, який буде нести архипастирську обслугу у таких країнах Західньої
Европи, як Австрія, Бельгія, Західня Німеччина і Франція.
Закінчився Собор у неділю 14 вересня, урочистою Службою Божою, що відбулася в
церкві св. Марка, одному з найбільших храмів евангелицько-лютеранської Церкви, в
центральній частині міста Мюнхену. Службу Божу відправляв ВПР Митрополит
Мстислав з Владикою Донатом, а їм співслужили протопресвітери А.Теодорович і о.
І. Бачинський, митр. протоєреї Бурко і А. Дублянський, священики М. Хуторний,
Анфір Остапчук, та протодиякон Л.Король і М. Галиця. Все інше духовенство стояло
в єпитрахилях у вівтарній частині храму. Співав хор обох мюнхенських парафій
УАПЦ під керуванням паніматки О. Дубицької.
Під час Малого Входу перший заступник Голови Собору і голова Номінаційної
Комісії о.протопресвітер А.Теодорович (Австралія) проголосив Акт вибору Владики
Мстислава на Митрополита УАПЦеркви
в Діаспорі „Цей Акт обрання, іменем Собору, доводжу до
загального відома всім Христовим Церквам у світі й з цього святого місця -
катедри Святого Марка в Мюнхені за Божественною Літургією ПРОГОЛОШУЮ
ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОГО МСТИСЛАВА. АРХИЄПИСКОПА КИЇВСЬКОГО І ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО,
МИТРОПОЛИТОМ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
В ДІАСПОРІ".
Могутній спів "АКСІОС" духовенства й хору пролунав на це проголошення.
По Євангелії слово на євангельську тему тієї неділі виголосив Владика Донат;
наприкінці Служби Божої сказав слово ВПР Митрополит Мстислав, подякувавши за
обрання та склавши подяку всім учасникам Собору за творчу працю, проголосив
закінчення соборних діянь.
В пополудневих годинах в репрезентаційній залі готелю "Байрішеp Гоф" у Мюнхені в
чеcть новобраного Митрополита відбулося святочне прийняття, в якому взяло участь
175 осіб. (В журналі "Рідна Церква ч. 80 є докладний опис перебігу цілого свята
та прийняття).
Собор УАПЦеркви
в Діаспорі 1969 року ввійшов до історії. З ним відкрилася нова сторінка
буття нашої Церкви.
Хіротонія архимандрита Ореста Іванюка на, Єпископа відбулася 28 вересня 1969 р.
в українській православній Церкві св. Юрія в місті Дербі, Англія, якому Собор
Єпископів УАПЦ
в Діаспорі. Хіротонію
довершили під час Божественної Літургії Владики Метрополит Мстислав і Архиєпис
Донат. Чин наречення в Єпископи відбувся в суботу 27 вересня після Вечірні, яку
відправляв о.протопресвітер А. Теодорович з Австралії.
Владика Орест прибув до Німеччини ЗО вересня 1969 р. й оселився спочатку в
Карлсруе, потім проживав у Карсфельді біля Мюнхену, а останньо в оселі
Мюнхен-Людвігсфельд.
Розпорядженням Блаженнішого Митрополита Мстислава Владика Орест з днем 7 березня
1973 року був призначений правлячим Єпископом Західньоевропейської Єпархії
Української Автокефальної Православної Церкви, а з днем І січня 1975 р.
підвищений в сан Архиєпископа.
Протягом майже 12 років Архиєпископ Орест керував Західньоев-ропейською Єпархією
УАПЦ в Діаспорі, очолюючи наші Богослуження, а також відбував канонічні візитації по
парафіям Єпархії, брав участь в екуменічних відправах, а також у православних
Богословських семінарах.
В 1971 році, з ініціятиви о. протопресвітера П. Дубицького та при допомозі
довголітнього секретаря Українського Вільного Університету п. мгр.Володимира
Дідовича та Сенату УВУ, відбулися в Мюнхені при УВУ два православні Богословські
семінари, на які прибули декілько священиків, церковні диригенти, дяки та
миряни, щоб поглибити свої знання в богословській науці.
Перший православний Богословський семінар розпочався 21 січня 1971 р. і тривав
15 днів, до 7 лютого. Всіх богословських дисциплін викладалося на семінарі 9 і
вони зайняли 54 лекційні години. Крім того додатково ще було 7 дисциплін з
філософії, психології, історії Церкви та інші. Таким чином, усього викладалося
16 предметів, що зайняли разом 94 лекційні години.
Семінар закінчився 7 лютого урочистими зборами, під час яких слухачі отримали
посвідки про прослухання курсів. На закінчення був відслужений вдячний Молебень,
який відправив о. протопресвітер Паладій Дубицький.
Другий православний Богословський семінар відбувся в літі того самого року від
19 липня до 4 серпня при УВУ в Мюнхені під час літнього семестру разом з
Високошкільними курсами Українознавства. Обидва семінари закінчилися з успіхом.
Слухачі виявили велике зацікавлення предметами, які викладалися на семінарах та
багато скоріїс-тали з прослуханих лекцій в їх дальшій церковній праці.
На весні 1981 р. прийшла сумна вістка, що Владика Архиєпископ Орест, перебуваючи
на відпустці у своїх родичів у США, 14 квітня ц.р. несподіванно упокоївся в
Бозі, осиротивши нашу Західноевропейську Єпархію УАПЦ
в Діаспорі.
Поховано Спочилого Владику Ореста на українському православному цвинтарі в Савт
Бавнд Бруку. У сороковий день смерти Владики Ореста в Церкві-Пам´ятнику 23
травня ректор семінарії прот. Ф. Істочин відправив Заупокійну Літургію, а після
неї протопресвітер А. Дублянський з Німеччини, що в той час перебував у США, на
могилі Спочилого відправив Заупокійну Літію.
На Соборі Єпископів Української Православної Церкви, що відбувався 20 травня
1981 р. в Савт Бавнд Бруку, на внесок Митрополита Мстислава було постановлено на
осиротілу катедру після cемерти Архиєпископа Ореста, хіротонізувати голову
Вищого Церковного Управління УАПЦеркви
в Діаспорі о. протопресвітера Анатолія Дублянського,
з титулом Єпископа Лондонського та Західньоєвропейського, вікарія Митрополита
УАПЦ з осідком у Німеччині. В неділю 24 травня 1981 р. в каплиці
Свято-Софійської української православної семінарії в Савт Бавнд Бруку, Владика
Митрополит Мстислав довершив прийняття в ченці протопресвітера А. Дублянського,
а в середу 27 травня 1981 року, після Вечірні в Церкві-Пам'ятнику відбулося
наречення Архимандрита Анатолія на Єпископа.
Чин хіротонії архимандрита Анатолія на Єпископа відбувся в неділю ЗІ травня 1981
р. під час урочистої Служби Божої, що відбувалась в Церкві-Пам'ятнику з нагоди
закінчення Десятого Собору Української Православної Церкви в США. Соборну Службу
Божу відправляли Блаженніший Митрополит Мстислав, Високпреосвященніші
Архиєпископи Марко і Константин у сослуженні кількох священиків УПЦ.
Після Літургії Блаженніший Митрополит Мстислав вручив нововисвяченому Єпископу
Анатолію жезл, вітаючи його з висвятою та вказуючи йому на його нові обов'язки,
як Єпископа УАПЦеркви
в Діаспорі.
В неділю 28 червня 1981 р., в Мюнхені, відбулося урочисте введення Єпископа
Анатолія на катедру Західньоевропейської єпархії. Урочистість відбулася в церкві
св. Миколая, в якій наша Свято-Покровська парафія відправляє свої Богослуження.
Владику Анатолія перед входом до церкви привітав з хлібом і сіллю проф. д-р Юрій
Бойко, член Ради Митрополії, а дівчатка піднесли квіти. В церкві зустрів і
привітав настоятель парафії архипресвітер П. Дубицький. Під час урочистої Служби
Божої Владиці сослужили крім духовенства з Німеччини також всечесні отці з
Англії, які прибули на цю урочистість. На Богoслуженні були присутніми о.
крилошанин С. Дмитришин, як представник Преосвящ. Єпископа Платона Корниляка,
від УКЦ та євангелицько-лютеранський пастор К. Г. Денк. Гарно співав великий хор
під управою паніматки О. Дубицької. Церква була переповнена вірними, так що
декому довелося стояти перед входом до неї. Як зауважило багато осіб, зустріч
нового Єпископа УАПЦеркви
в Діаспорі Вл. Анатолія в Мюнхені була загальною українською
маніфестацією всіх українців, незалежно від віровизнання та політичних
переконань.
В часі Шостого Собору Української Автокефальної Православної Церкви, що відбувся
в Лондоні в днях 27-29 травня 1983 року, в неділю 29 травня, під час Урочистої
Божественної Літургії в Катедральному Соборі Преображенія Господнього, Владика
Митрополит Мстислав підвищив Єпископа Анатолія до сану Архиепископа, з титулом
Паризького й Західньоевропейського. Крім того відбулася хіротонія на Єпископа
архимандрита Володимира Дідовича, яку довершили владики Блаженніший Митрополит
Мстислав і Високопреосвященніший Архиєпископ Анатолій. Нововисвячений Єпископ
одержав титул Єпископа Лондонського і був призначений керуючим єпархією УАПЦ у
Великій Британії. Отця архипресвітера П. Дубицького нагородив правом ношення
двох наперстних хрестів, найвищою нагородою для священиків.
В осени 1985 р. Бл. Митрополит Мстислав підніс Єпископа Володимира до сану
Архиепископа, доручивши йому керування Австралійсько-Новозеландською Єпархією.
В днях 4, 5 і 6 жовтня 1985 р., у великій залі Українського Вільного
Університету в Мюнхені, відбувся Другий Єпархіяльний Собор Західньоевропейської
Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви
в Діаспорі. Собор підготовила
Передсоборна Комісія на чолі з архипресвітером Паладієм Дубицькимв. В Соборі
взяли участь Владика Архиєпископ Анатолій, десять священиків, один протодиякон і
16 мирян-делегатів від парафій з Німеччини, Франції, Бельгії, Швеції та Австрії.
Собор розпочався 4 жовтня Молебнем, що його відправив архипресвітер П.Дубицький.
(Про докладний перебіг собору можна прочитати в журналі "Рідна Церква", ч. 145)»
Урочистою Службою Божою в неділю 6 жовтня в нашій парафіяльній Церкві Святителя
Миколая, яку відправив Високопреосвященніший Архиєпископ Анатолій, в сослуженні
всього духовенства, що прибуло на Собор, закінченно діяння Собору, відзначено 40
ліття нашої Церкви в Німеччині, а Мюнхенська Свято-Покровська парафія
відсвяткувала своє храмове свято, що було перенесено на цей день. Святковий обід
відбувся у великій залі ресторану "Гофбройкеллер".
Ще одна велика подія, яка припала на закінчення 45-літнього періоду існування
нашої Свято-Покровської Парафії УАПЦеркви - відзначення 1000-ліття Хрещення
України. Ювілейні святкування українцями Мюнхену 1000-ліття Хрещення України
мали екуменічний характер. В Днях від 28 квітня до 2 травня 1988 року, в
реколекційному осередку - замку Фюрстенрід у Мюнхені, відбувся Український
Науковий Конгрес з нагоди Ювілею, який підготовив Діловий Комітет, що його
очолив проф.др В. Янів. В Конгресі взяла участь Українська православна Колегія
св. Андрія у Вінніпезі, що її репрезентували Митрополит Василій Вінніпезький і
всієї Канади, митр. прот. др Ст. Ярмусь, прот. Т. Міненко, прот. О. Кравченко ї
проф. д-р Р.Єренюк, а українську православну семінарію св. Софії у Бавнд Бруку,
СПІА, репрезентував прот. В. Іващук. Від УАПЦ
в Діаспорі на Конгресі були присутніми
Архиєпископ Володимир і архипресвітер П. Дубицький, а в неділю на полудневій
сесії - Владика Архиєпископ Анатолій.
В неділю 1 травня 1988 р. з нагоди Українського Конгресу, в Церкві св. Миколая в
Мюнхені на "Ґастайгу", відбулася урочиста архиєрейська Служба Божа, яку
відправили три вищезгадані Владики. Їм сослужили архипресвітер П.Дубицький,
всечесні отці, що прибули з Канади та протодиякон С.Куреша. Перед церквою
прибулих владик зустрів з хлібом і сіллю проф. д-р Юрій Бойко, а п. Є.Соколюк
подала Владиці Митрополитові китицю квітів. В церкві привітав Владик настоятель
парафії архипресвітер П. Дубицький. Під час Божественної Літургії дуже гарно
співав парафіяльний хор під керуванням п.Ю.Дубицького.
Згідно з програмою, заплянованою Ювілейним Комітетом, в суботу 23 липня, в
українській католицькій катедрі в Мюнхені, була відправлена Вечірня за
православним обрядом, перед якою о. П. Дубицький сказав змістовне слово. Вечірню
відправляв о. П. Дубицький з протодияконом С.Курешою. Їм сослужил прот. О.
Ковальський. Співав хор української православної Свято-Покровської парафії під
диригуванням Юрія Дубицького. Дуже гарно були виконані піснопіння церковних
композиторів Кошиця, Дворецького, Архангельського і Стеценка, що збільшувало
урочистість та теплоту відправи.
Закінчилися ювілейні святкування УАПЦерквою
в Діаспорі на південну Німеччину в неділю 31
липня, Урочистою Архиєрейською Службою Божою в храмі Святителя Миколая в
Мюнхені, яку відправили Владики Анатолій та Володимир. Сослужили їм оо. Архпр.
П. Дубицький, прот. Григорій Матвієнко, протодиякон Ст.Куреша і диякон
С.Пікульський. По прочитанню Євангелії сказав слово Єпископ УКЦеркви,
Преосвященний Владика Платон, який був присутній на Літургії, а на Запричасному
Владика Анатолій. Зразу після Літургії був відслужений ювілейний Молебень.
В залі німецького ресторану "Гофбройкеллер" відбувся спільний ювілейний обід.
|
|
20-22 жовтня 1995 р. відбулося урочисте відзначення 50-ї річниці Української
Православної Церкви в Мюнхені та Німеччині.
20 жовтня святочну Академію відкрив молитвою Єпископ Преосвященний Іоан
Дерев'янкa з Британської Єпархії УАПЦ в заступництві заслаблого Митрополита
Анатолія Дублянського. Надзвичайний і Повноважний Посол України у ФРН Ю.
Костенко, який прибув до Мюнхену на цю імпрезу, виголосив привітання. Доповідь
проф. Ю. Бойка-Блохіна на тему Ювілею була доповнена гарними музичними виступами
юних виконавців. В приміщеннях Українського Вільного Університету було
влаштовано виставку історичних світлин і видань.
В неділю 22 жовтня Владика Іоан відправив Архиєрейську Літургію в сослуженні
священства УАПЦ, при численній присутності як православних, так і
греко-католиків. Всі були запрошені на спільну трапезу, де молодь з України, яка
навчається в німецьких школах, з інтернату „Рідна Школа", порадувала гостей
гарним співом.
28 жовтня 1997 р. прийшла сумна вістка, що упокоївся в Бозі Владика Митрополит
Анатолій осиротивши нашу Західноевропейську Єпархію.
о. Архипресвітер Палладій Дубицький |
26 лютого 1998 року упокоївся в Бозі в м. Мюнхені, на 87 році життя перший
настоятель Свято-Покровської Парафії о. Архипресвітер Палладій Дубицький.
Величавий похорон відбувся в українській частині Мюнхенського цвинтаря під
духовним проводом Владики Лондонського і Великобританського Іоана Дерев'янка,
який виголосив прощальну проповідь і висловив родині співчуття від митрополита
УАПЦ в Діаспорі Константина. Прощальне слово по-німецьки виголосив о. протоієрей
А. Остапчук з Дюссельдорфу, а від УКЦ та її Владик Михаїла і Платона попрощав
Покійного як ревного екуменіста-патріота о. прелат Й. Джу-джар. Від УАПЦ взяли
участь у похороні отці А. Остапчук з Дюссельдорфу, В. Смоктунович з Мюнхену та
В. Гаврилюк з Нового Ульму. Дияконували отці В. Дерев'янка та А. Діяконов.
|
Після смерти о. П. Дубицького, Настоятельом Парафії був призначений о. прот.
Валентин Смоктунович.
10 і 11 липня 2010 року відбулося урочисте відзначення 65-ліття Української
Православної Церкви у Мюнхені. Урочисті відбулися в Храмі св. первоверховних
Апостолів Петра і Павла, заходи очолив Його Високопреосвященнство,
Високопреосвященніший Владика Іоан – Архієпископ Лондонський і Західно
Європейський.
На св. Літургії Владиці співслужили о. Архімандрит
Деніол з Валії, о Архімандрит Іларіон з Франції, о. протоієрей Валентин
Смоктунович настоятель Парафії в Мюнхені, о протоієрей Валентин Гаврилюк з
нового Ульму та о. протодиякон Олег Євсевськиий. У вівтарі молилися о.
Протоієрей Богдан Матвійчук Голова Консисторії УАПЦ у Великій Британії та о.
Володимир Війтович, Настоятель Парафії УГКЦ в Мюнхені.
Підчас малого входу о. протоієрей Валентин Смоктунович був відзначений високою
Церковною нагородою – Митрою.
Після Божественної Літургії була влаштована спільна трапеза у приміщенні при
Храмі.
Трапезу прикрасил своїм чудовим співом народний Хор «Перли України» з
Інгольштату. Після обіду п. Валерій Протопопів прочитав чудовий Реферат,
написаний п. д-р Іваном Жеґуцом, про початки української еміґрації після Другої
світової війни та таборові часи.
Настоятелями мюнхенської парафії були: о. прот. Л. Долинський. Після його виїзду
до Америки настоятелями Свто-Покровської парафії були: архпр. О.Новицький, прот.
П.Дубицький (вдруге), прот. Є. Міляшкевич, ігумен О. Щербань, прот. І.Заяць,
митр.прот. С. Смерека та митр.прот. Палладій Дубицький (втретє).
Диригентами церковного хору за цей час були пп. І.Манько, П.Куріленко, А.Качан,
коротко - о. В. Онуфрійчук, а від кінця 1967 р. до початку 1987 р. хором
керувала п. О. Дубицька. Після неї перейняв керування парафіяльним хором п. мгр.
Юрій Дубицький.
Підводячи підсумки буття Свято-Покровської парафії в Мюнхені, треба сказати, що
вона, на чолі зі своїми настоятелями, була досить активною за весь час свого
існування, беручи участь у всіх заходах церковно-громадського чи
загально-національного характеру, які перепроваджувались в Мюнхені, а також в
екуменічних церковних відправах та з'їздах, з Божою допомогою вив'язувалась зі
всіх труднощів, які мали місце в нашому церковному та парафіяльному житті. І ми
віримо, що Матір Божа, під опікою якої наша парафія, не покине нас, і далі буде
допомагати і опікуватися нашою Церквою та її вірними.
"Під Твою милість припадаємо, Богородице Діво. Молитв наших в час журби не
відкинь, а від бід визволяй нас, Єдина Чистая і Благословенная. Пресвятая
Богородице, спаси нас".
(З матеріялів журналу "РЦ" та спогадів і нотаток).
|
|